Зараз я намагаюся не так сильно фокусуватися на самому ADHD, на діагнозі і на тому, щоб якось запихати себе в цю коробочку чи в ті обмеження, які ця коробочка створює для людей, яким усе це може бути близьким, і так далі.
По-перше, тому що я загалом не думаю, що діагноз має визначати людину.
По-друге, тому що я знаю людей, які стикаються з тими самими проблемами, хоча ADHD у них немає. Я сама дуже довго з цим усім жила, не знаючи, що в мене ADHD, та й ADHD — це не щось таке, від чого можна просто випити таблетку, а потім одного дня прокинутися і відчути, що ти повністю вилікувався. Це нейророзвитковий розлад, а це означає, що він залишається з тобою на все життя, бо так влаштований твій мозок.
Не «виправляти себе», а дивитися на конкретну проблему
І тому те, з чим насправді треба працювати, — це, по суті, «симптоми», але не в традиційному сенсі, а в сенсі тих речей, які заважають твоєму щастю і задоволенню від життя або твоїй ефективності й повсякденному функціонуванню.
І от що я для себе зрозуміла: найкращий спосіб працювати з цими речами — відійти від традиційних уявлень про те, що є нормальним і якою «має бути» людина, і натомість дивитися на одну конкретну річ за раз як на математичну задачу, як на проєкт, як на робочий виклик — одну окрему, ізольовану річ, а не на себе цілком.
Одна конкретна річ за раз
Тобто, коли ти визначив цю одну конкретну річ, з якою хочеш розібратися, ти просто береш її — не аналізуючи, хороша вона чи погана, чи робить вона тебе поганою людиною або нормальною людиною, чи це типова штука, чи люди взагалі так роблять, чи це щось, що можна подолати або не можна подолати, чи воно просто є через діагноз або через якісь твої особливості, чи воно генетичне, чи це тому, що ти лінивий, чи ще щось — просто дивишся на неї і думаєш:
якщо ти не можеш просто взяти й перемкнути цей вимикач, і якщо ти вже пробував і не зміг, і якщо через це ти мучився, принижував себе, злився на себе, переставав себе поважати, і ти ВСЕ ОДНО НЕ ЗМІГ ЦЬОГО ЗМІНИТИ, тоді —
що/ЩО ТИ МОЖЕШ ЗМІНИТИ навколо цієї речі або поза нею, щоб прибрати її наслідки або хоча б зробити їх менш болючими — не прибираючи, не «лікуючи» і не змінюючи саму цю річ або себе.
Коли проблема — це час, задачі і просто «почати»
І в мене мільйон прикладів такого. Я вже згадувала деякі речі про їжу і миття посуду, і впевнена, що ще не раз до цього повернуся, але зараз хочу поговорити про одну конкретну групу речей: управління часом, управління завданнями, пріоритизацію, прокрастинацію, нездатність щось почати, нездатність щось закінчити і так далі.
Оцей набір речей. Це важливо, критично, боляче, а для когось може бути просто руйнівним.
І перше, що тобі скаже будь-хто: та просто зберися, перестань лінуватися, просто почни.
Друге, що тобі скажуть: ну окей-окей, не можеш — тоді тобі потрібен планер, тобі потрібен якийсь інструмент для планування, тобі потрібен застосунок.
А якщо всі ці планери не працюють?
Ти пробуєш це, пробуєш те, мучишся, а потім, коли все це вкотре не спрацьовує і ти вже остаточно розумієш, що воно для тебе НЕ працює, і якщо ти трохи заглянеш усередину себе і спробуєш зрозуміти чому — то, можливо, раптом зрозумієш, що це просто твоя природа, це просто невіддільна частина тебе, і без цього ти навіть не був би собою…
Далі ти, звісно, можеш ламати себе, посадити себе в якусь внутрішню тюремну камеру, змушувати себе знову й знову старатися — і, можливо, навіть досягти успіху. Але скільки ти так протримаєшся? Скільки часу мине, перш ніж ти зламаєшся? І чи будеш ти після цього взагалі відчувати себе живим і собою? Чи залишиться в тебе якась енергія на будь-що інше? Хоч якесь бажання?
Ще один інструмент — це теж ще одна задача
І ти продовжуєш думати, що ж із цим можна зробити. І розумієш, що тобі не потрібен ще один інструмент, тому що ще один інструмент — це знову змусити себе додати ЩЕ ЩОСЬ до всього того, що тобі й так уже важко робити.
І от коли я подивилася на все це — після величезної кількості застосунків, величезної кількості різних способів структурувати щоденники, блокноти, bullet journals, матриці пріоритетів і все інше — першою річчю, яка реально для мене запрацювала, виявилися асистенти.
Те, що реально запрацювало для мене: асистенти
Я почала наймати асистентів уже досить давно, і з часом зрозуміла, що більша частина того, що я насправді від них отримую, — це те, що вони, по суті, менеджерять мене. Тобто допомагають мені керувати своїм днем, нагадують про важливі речі, підтримують темп, іноді «будять мене», підштовхуючи просто ПОЧАТИ щось робити (а от коли ми вже почали — оооо, тоді нас уже не зупинити! 🤩)
А потім з’явився AI
І от тепер, у часи AI, в якийсь момент я зрозуміла, що дуже багато цієї функціональності вже перейшло до ChatGPT — і водночас недостатньо, тому що він не був налаштований так, щоб сам проактивно до мене звертатися, та й я не використовувала його як блокнот, куди можна скидати всі свої ідеї і все, що мені потрібно пам’ятати. І в якийсь момент мене просто осяяло: а чому б і ні?
Ну тобто технологічно це можливо. І якщо я й так використовую його щодня, і так уже питаю його про купу речей і говорю з ним про більшість усього — зокрема про те, як щось подолати, як щось почати або як щось закінчити, — то чому б просто не використати цю можливість, якщо я вже користуюся цим інструментом?
Це ж не буде ще якась НОВА штука. Я можу просто змінити цей інструмент так, щоб він ефективніше допомагав мені з тими речами, з якими я маю проблеми.
Maria’s Assistant
І я взяла й створила агента — Maria’s Assistant 💫, — який досить комплексно закриває те, що мені потрібно, щоб підтримувати моє особисте й професійне життя на рівні, який у деталях, підходах і процесах усе ще може виглядати дивно або незвично для «нормальної» людини, але який працює для мене, якщо я просто пам’ятаю, що мені не потрібно впихувати себе в рамки нормальності.
Тобто якщо я виконую всі свої функціональні й особисті обов’язки, якщо я нормально/окей функціоную, якщо в мене є перемоги і я роблю те, що потрібно зробити, — то, власне, яка кому різниця, ЯК саме я це роблю. Для мене це реально може бути lifesaver.
Поки що це тільки експеримент
І я все ще над цим працюю. Я створила його буквально три дні тому, тому попереду ще дуже багато всього. Але я вже бачу в цьому величезний потенціал і поділюся своїм досвідом після 21 дня регулярного використання 🤪
Знайдіть те, що працює ДЛЯ ВАС
І окремий shoutout усім вам, хто мучиться з речами, з якими всі навколо, здається, справляються без жодних проблем і взагалі не замислюються про них: не намагайтеся використовувати всі ці штуки формату «one size fits all»! Шукайте спосіб, який працює ДЛЯ ВАС, яким би нетрадиційним, дивним, дурнуватим чи взагалі божевільним він не здавався іншим — або навіть вам самим! Якщо воно працює і допомагає вам — значить, воно ідеальне 😍🙌